шиплячий

-а, -е.

1) Дієприкм. акт. теп. ч. до шипіти.

2) у знач. прикм. Який шипить. || у знач. ім. шипля́чі, -чих, мн., лінгв. Те саме, що Шипля́чі зву́ки (при́голосні).

••

Шипля́чі зву́ки (при́голосні) лінгв. — назва деяких передньоязикових звуків, при вимові яких виникає специфічний шум.