шиплячий

шиплячий
-а, -е.
1) Дієприкм. акт. теп. ч. до шипіти.
2) у знач. прикм. Який шипить. || у знач. ім. шипля́чі, -чих, мн., лінгв. Те саме, що Шипля́чі зву́ки (при́голосні).
••

Шипля́чі зву́ки (при́голосні) лінгв. — назва деяких передньоязикових звуків, при вимові яких виникає специфічний шум.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "шиплячий" в других словарях:

  • шиплячий — 1 дієприкметник від: шипіти шиплячий 2 прикметник який має властивість шипіння …   Орфографічний словник української мови

  • прошипіти — плю/, пи/ш; мн. прошипля/ть; док. 1) неперех. Видати шиплячий звук, шипіння 2) перех. Промовити шиплячим голосом, виражаючи роздратування, гнів і т. ін. 3) неперех. Пролетіти, проїхати і т. ін. з шипінням. 4) неперех. Шипіти якийсь час …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»